• Людям із порушенням зору
  • A-
    A+
Порядок подання та розгляду заяв

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу

(цькування) у закладі освіти

  • Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
  • Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
  • Здобувач освіти, який став свідком булінгу у школі, зобов’язаний повідомити про це вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти .
  • Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
  • Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
  • Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
  • Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
  • Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
  • Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини боулінгу

Пам’ятка  БАТЬКАМ

Нині  серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими  дітьми по відношенню одне до одного, а  саме  булінгу.
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.
Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви  на її боці).
Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все налагодиться  саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.

Кілька порад  батькам, щодо протидії  булінгу:
  1. Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.
  2. Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані “ябедою”, ані “наклепником”. Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправити ситуацію.
  3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість – зберіть докази.
  4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми агресорами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).
  5. На зустрічах – поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним .
  6. Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії  булінгу.
  7. Пам’ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба “виховати” чужу дитину, особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози  такі дії  можуть нашкодити та ще більше загострити ситуацію.
  8.  Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.