21 вересня — Міжнародний день миру.

Здавалося б, це має бути день сонячних усмішок, голубів у небі, дитячого сміху та веселих ігор. Але вже не перший рік українські діти зустрічають цей день зовсім по-іншому.

Наші дошкільнята знають, що таке повітряна тривога. Знають дорогу до укриття. Знають, що під час сигналу потрібно швидко залишити групу та перейти у безпечне місце. І, на жаль, дедалі звичнішими для них стали хвилини, проведені в укритті під звуки сирени.

Уже не перший рік День миру для наших дітей проходить в умовах війни.

Та навіть в укритті ми намагаємося зберегти для дітей найважливіше — дитинство. Тут звучать дитячі голоси, проходять бесіди про дружбу і добро, з’являються малюнки, паперові голуби, сонечка та маленькі дитячі мрії.

Цього дня ми говорили з дітьми про те, що таке мир. Для когось мир — це коли поруч мама і тато. Для когось — можливість гратися з друзями на майданчику. А для когось — просто тиша, у якій не потрібно боятися.

Діти малювали мирне небо, створювали символи миру, грали в дружні ігри, виконували руханки та разом промовляли найзаповітніше побажання:

«Хай буде мир!»

Ми, дорослі, можемо багато чого пояснити дітям. Але є те, чого жодна дитина не повинна знати — як звучить сирена, як далеко до укриття і чому дорослі хвилюються, почувши вибухи.

Наші діти заслуговують на інше дитинство — без тривог, без страху, без укриттів і сирен. Дитинство, у якому головними звуками є сміх, пісні, музика та веселі голоси друзів.

Нехай голуб миру, створений маленькими руками, стане символом нашої спільної мрії.