Протидія домашньому насильству та насильству за ознакою статі є важливим напрямком роботи в Україні. Законодавство передбачає заходи захисту постраждалих та покарання для кривдників, включаючи термінові заборонні та обмежувальні приписи, проведення профілактичної роботи, а також кримінальну та адміністративну відповідальність.
Інформацію щодо кількості спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі станом на 01.05.2025 можна переглянути на сайті Національної соціальної сервісної служби України
Заходи з протидії насильству за ознакою статі:
Ст. 12-1 Закону про рівні права і можливості – особа, яка постраждала від насильства за ознакою статі може звернутися до суду за обмежувальним приписом (обмеження і порядок видачі ті ж самі, що і для домашнього насильства)
Ст. 21-6 Закону про рівні права і можливості – взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (порядок той самий, що і для домашнього насильства)
Ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпіло тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Стаття 91-1. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство або насильство за ознакою статі – одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів:
– заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
– обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
– заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
– заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через
– засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
– направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
“Гарячі лінії”:
- 15-47 – урядова гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства;
- 116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 – національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
- 116-111 (з мобільного); 0 800 500 225 – національна гаряча лінія для дітей та молоді;
Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству (усі дзвінки безкоштовні, анонімні та конфіденційні).
- 0-800-500-202– гаряча лінія Національної поліції України (щоденно з 8.00 до 20.00);
- 102 – виклик поліції.
Не можете телефонувати? Відправте повідомлення у чат-боти протидії домашньому насильству:
- @police_helpbot;
- @UDPLNPBOT.
- 800 213 103 – гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги.
Чат-боти правової допомоги:
Для фіксації тілесних пошкоджень і стану здоров’я постраждала особа має звернутися до будь-якого медичного закладу відповідного населеного пункту або на лінію:
- 103 – виклик бригади швидкої медичної допомоги.